nashaziamlia.org

Асьветна-адукацыйны, грамадазнаўчы сайт для беларусаў: аналіз, прагноз, сілы, інтарэсы, сьветагляды, ідэі, ідэалогіі, праграмы, мэты.

Запісы

Інтэрвю Зьмітра Яраша журналісту “Аглядальніка” Ліліі Рагуцька што да сітуацыі ва Украіне

Чэрвень 19, 2019 | 10 каментарыяў

 

Напэўна сёньня многіх нашых чытачоў цікавіць, што адбываецца і можа быць у бліжэйшы час ва Украіне. Ідучы насустрач гэтаму запатрабаваньню, выстаўляем інтэрвю знакамітага лідара Майдана Годнасьці 2014 г. (праўда, мусім папярэдзіць, што за прайшоўшыя 5 гадоў ідэальны вобраз спадара Зьмітра, на жаль, істотна пабляк; нічога ня зробіш, так выглядаюць факты…). Гэтае інтэрвю было выкладзена у дзьвюх частках: тут – https://www.obozrevatel.com/ukr/crime/dmitro-yarosh-1-chastina-intervyu.htm – і тут – https://www.obozrevatel.com/ukr/crime/dmitro-yarosh-intervyu-2-chastina.htm?fbclid=IwAR3dHlBTv-xt9o-rSH59nv_FT. Мова арыгінала захаваная. Думаем, гэта ня будзе істотнай праблемай для нашых чытачоў. Найбольш на наш погляд істотнае мы выдзелілі тоўстым шрыфтам.

Рэдакцыя.

 

 

 

Лілія Рагуцька: Найперше — і, мабуть, найважливіше: що відбувається зараз на Донбасі? Які тенденції спостерігаються?

Зьмітро Яраш: Якихось кардинальних змін там за останній рік не відбулося. Але активізація на фронті є. Це видно навіть з офіційних зведень.

Але наші Збройні сили, слава Богу, працюють ефективніше, ніж працювали навіть рік тому. Втрати противника нині набагато більші. Кваліфікація ЗСУ [Збройныя сілы Украіны. – Рэд.] і всіх підрозділів, які є в зоні проведення ООС [Аперацыі аб’яднаных сіл. – Рэд.], росте.

Поки ми офіційно були на фронті, я своїм хлопцям завжди ставив завдання: “мінусувати” ворога. Бо це призводить до деморалізації, дезорієнтації сил противника. І збройні сили це зараз добре роблять. Сергій Наєв непогано справлявся. Сподіваюся, і новопризначений командувач ООС, Олександр Сирський, теж буде добре виконувати покладені на нього Батьківщиною завдання.

 

— Ви з ним знайомі?

Особисто ні. Можливо, ми десь перетиналися, але я про це не пам’ятаю. Дуже багато людей пройшло перед очима на війні. Познайомитися і бути корисним в Операції Об’єднаних Сил готовий.

 

— Що конкретно змінилося на краще в ЗСУ за останній рік, на вашу думку?

Абсолютний плюс це дозвіл на ведення вогню без попередження вищого начальства. Люди захищають своє і виконують Статут. І коли по них відкривають вогонь попри так звані Мінські домовленості вони можуть відповідати. Це правильно, круто, по-українськи. І це треба поширювати максимально.

Друге: військам надали можливість просуватися вперед “сірою зоною”. Це у крайній рік відбувається. Звісно, це не вирішує питання війни як такої, але з морально-психологічної точки зору, для армії це дуже важливо, коли вони захоплюють якісь ВОПи [вайсковыя апорныя пункты. – Рэд.] сепарські, ідуть вперед. Це правильно. Так треба робити.

Я би на місці військового командування навіть провів би декілька операцій зі звільнення населених пунктів тих, які навіть за “Мінськом” мають бути наші. Тих же Дебальцевого, Докучаєвська, наприклад. Чому ні?

 

— А наскільки це реально, враховуючи, наскільки серйозно противник там укріпився за ці роки?

Абсолютно реально. Свого часу я навколо того самого Докучаєвська все на животі облазив. І можу абсолютно точно говорити, що за нормального планування операцій втрат з нашого боку буде небагато. А от втрати ворога будуть дуже серйозними.

А для нашого українського суспільства це буде величезна перемога. Бо такі речі підносять націю. Хоча, повторюся, ці операції, по суті, лежать в оперативно-тактичній площині і не вирішують всієї ситуації. Хоча… Сепари ж можуть і втекти. Коли фронт прориваєш, вони всі починають тікати. Тим більше, ми спостерігаємо на передку зараз, що у них на ВОПах стоять по 2-3 людини. Там геть не вистачає особового складу, аби перекрити всю лінію зіткнення. Якщо почитати, що пишуть сепари видно, що вони морально зломлені та панікують. Наприклад горлівський напрямок вони геть не перекривають. Бо, як вони самі визнають, у них нема суцільної лінії оборони, лише окремі “вогнища спротиву”.

Це все можна і треба враховувати. І з урахуванням цих нюансів проводити наступальні операції.

 

— З чим може бути пов’язана така ситуація на тому боці? Росія припинила постачати туди живу силу? Можливо, знаєте щось про те, яка ситуація зараз там взагалі з присутністю Росії?

Розвідка підтверджує: потік найманців на Донбас дуже скоротився. І давно, вже пару років як точно. Реклама цієї війни в Росії зараз вже не така велика, як у 2014-15 роках. Відповідно, фінансові вливання, що надходять (по кілька тисяч рублів вони отримують там) ніяк не заповнюють прогалини в сімейному бюджеті російських бойовиків.

Війна в Росії вже не популярна. І вона не вирішує жодних питань навіть для того бидла, яке там воює. Популярність цієї війни падає щодня, як і популярність її організаторів: Путіна та кремлівської кліки.

 

— Але ми знаємо, як майстерно і швидко в Росії вміють розпалювати ненависть. Чи можуть там почати новий виток нагнітання істерії навколо думки, що українці — то найбільші вороги?

Можуть. Більше того, я думаю, вони планують перейти до активізації бойових дій, знову пришлють “добровольців” зі збройних сил Російської Федерації… Особливо перед нашими позачерговими парламентськими виборами. “Примус України до миру” це б називалося. Ми це передбачаємо. І будемо, безумовно, протидіяти цьому.

 

А якби Росія більше не втручалася, не “блукали” тут у нас їхні “відпускники”, як це не раз уже було, не переходили кордон їхні підрозділи — скільки нам треба було б часу, аби повністю звільнити наші землі?

Маєте на увазі заяву командувача ООС Сергія Наєва? Я не Наєв. Він має набагато більше інформації, ніж маю я, бо саме у Штабі ООС вона концентрується. Тому я не буду називати конкретних термінів. Мені здається, його заява про добу перебільшення. Але за пару тижнів абсолютно реально провести хорошу наступальну операцію.

Маючи гарантію, що Росія не втрутиться, ми можемо розгромити Перший і Другий корпуси так званих “ЛДНР”, які фактично є збройними формуваннями РФ. Але загалом, якщо, як кажуть на Галичині, “на хлопський розум” думаю, тижнів два нам би вистачило для того, аби прорватися до кордону, почати активно вибудовувати суцільну мережу оборони по кордону, і оточити та нейтралізувати ті бандугруповання, які розташовані у великих містах, порубати їхні комунікації. Бо якщо ми втягнемося у міські бої це буде довга бойова операція.

 

— І болісна.

Так. З великими втратами. А от локалізувати їх… Саме це ж і намагалися зробити у 2014 році. Стратегія була абсолютно правильна. Просто наші генерали тоді не могли собі уявити, що Росія втрутиться безпосередньо. Я особисто доповідав ще з-під Савур-Могили, коли нас із території Росії крили там з усіх калібрів (до кордону по прямій було 7 км) чув у відповідь: такого не може бути! І тільки коли російські танки пішли вони зрозуміли, що таки може.

 

— Вважаєте, ризик, що Росія знову втрутиться, високий?

Я цей ризик постійно передбачаю. Бо це логічно для них примус України до миру на їхніх умовах. Нам головне не піддатися на шантаж Путіна.

Тому для держави дуже важливо, що найближчим часом робитиме новообраний президент Зеленський. Бо те, що я почув про референдум — мені це важко зрозуміти. Це все одно що нас зґвалтували, а ми опитування проводимо, дружити нам із ґвалтівником чи не варто. Це повний ідіотизм!

І це те, що примушує мене особисто думати про спротив цій владі. А я би дуже цього не хотів. Бо чудово розумію, що це зрештою знову скінчиться втручанням Росії.

 

— Втручанням якого роду, наприклад?

Не обов’язково відкритим вторгненням.

Як варіант, можуть зіграти на тому, що у нас президент єврей за національністю. Він сам про це говорить. Я поважаю єврейський народ. Серед моїх друзів є євреї, в УДА [Украінская добравольчая армія. – Рэд.] багато євреїв воювали. Це мої брати. Але я хвилююсь, щоб Росія не почала розкачувати антисемітську тему. Бо вони намагаються використовувати її постійно. Підкидати в українське суспільне життя неіснуючий “печерний антисемітизм”. То уявіть собі, що буде, якщо хоч якийсь натяк на антисемітизм з’явиться?

Новому президенту, на мій погляд, треба особливу увагу звернути на національну політику, щоб урівноважити національне питання, щоб унеможливити використання цієї теми ворогом. І це, зрештою, виходило б на щось позитивне для людей різних національностей, які мешкають на нашій українській землі.

Зараз полюбляють лівацький термін “політична нація”. Я це визначення не сприймаю, бо воно, по суті є повним аналогом “радянського народу”, але розумію, що воно для багатьох окреслює об’єднання громадян, які живуть тут і зараз. Це народ. Бо нація українська — це все ж таки “мертві, живі і ненароджені українці, в Україні і поза Україною сущі”. І мені дуже сподобався меседж, який Зеленський адресував до етнічних українців за кордоном. Він у інавгураційному виступі своєму наголосив: повертайтеся, ми всім вам надамо громадянство. І це правильно. Він каже, що нас, українців, 65 мільйонів… Підозрюю, що більше.

Ми у 2014 році показали, що можемо діяти не як неоколонія. Добровольці і волонтери якраз показали. Коли система державного управління конала і готова була підпорядковатися одним, другим, третім. Коли “Мінські угоди” підписували, на яких, можливо, Зеленський тепер зіграє в негатив. І нам доведеться в такому разі піднімати повстання…

 

— Що маєте на увазі?

Мінський формат і я про це говорю постійно це можливість затягувати час, озброювати ЗСУ, переходити на найкращі світові стандарти в системі національної безпеки і оборони. Це можливість для маневру. Але не більше. Реалізація “Мінських домовленостей” — це загибель нашої держави. Вони не вартують жодної краплі крові хлопців і дівчат, чоловіків і жінок, які полягли на цій війні. Жодної краплі. І це треба розуміти.

Порошенко грав на “Мінську” — і гарно грав. Факт. Він тягнув час.

Ми спромоглися за час цієї дипломатичної гри краще підготуватися до можливого широкомасштабного вторгнення Росії.

 

— Гадаєте, настав час відмовлятися від “Мінська”?

Безумовно.

 

— А от у Зеленського одразу після виборів сказали, що альтернатив йому нема.

“У Зеленського сказали”… А Зеленський хоч щось казав?

 

— Ні.

І це страшно. Верховний Головнокомандувач, який взагалі нічого не говорить. То якась порожнеча. І це дуже дивно.

 

— Чекаємо, що скаже новообраний президент?

Не тільки. Далі воюємо і готуємося. Чекаємо що скаже і, головне, як буде діяти. “По плодах їх пізнаєте їх”, говорить Святе Письмо. “Плоди” ми побачимо десь на осінь. Зеленський недосвідчений політик. А короля робить почет. І ми вже бачимо, хто там, “у почті”, починає проявлятися. Оптимізму це не додає. Бо Зеленський обіцяв своїм виборцям (я виборцем Зеленського не був), що зламає олігархічну систему. Але вже по перших призначеннях ми бачимо, що олігархічна система далі живе і процвітає. І, вочевидь, так і буде надалі. Просто потоки переведуть.

 

— Які у вас стосунки із Коломойським?

Я не маю нічого проти Ігоря Валерійовича. Ми дуже плідно працювали у 2014 році, коли він був губернатором Дніпропетровської області. Тому Коломойський для мене не є страшилкою. Я розумію, що та демонізація, яка відбулася, побудована більше на пропаганді, ніж на реальності. І на потоках, за які йде війна нафта, газ, мільярди…

І я точно знаю, що Коломойський не був тоді загрозою для держави у будь-якому разі.

 

— А як щодо його заяви про те, що на Донбасі йде громадянська війна?

Абсолютну дурню сказав. Більше того, я говорив про це з Арсеном Аваковим та іншими урядовцями вони такої самої думки. Такого говорити не можна. Це “червона риска”, перейшовши яку, опиняєшся у таборі ворога.

Тим більше що Коломойський реально протистояв російській агресії у 2014 році. І він чудово знає, що нема там ніякого громадянського конфлікту. Це окупація нашої території військами РФ та найманцями, які є у Росії на службі. Це однозначно. Але, певно, щось його підштовхує робити такі заяви. Мабуть якійсь бізнесовий інтерес.

В цьому і полягає основна небезпека олігархату, як на мене. Вони, олігархи, талановиті люди, бо без таланту неможливо побудувати такі бізнеси і заробити мільярди. Але небезпека олігархів у тому, що вони — компрадорці. Їм “по барабану” Батьківщина. Їм потрібні гроші. Прибуток їм закриває очі на все. І тоді можна домовлятися з Росією на будь-яких умовах.

І саме тому Зеленський для нас, українців — це дуже небезпечно. Відчуваю це.

 

— В чому полягає небезпека?

Для нас небезпечні його заяви про мир за будь-яку ціну. Володимир просто не знає ціну цього миру. Він, можливо, бував із концертами близько до фронту. Але коли моїх пацанів розривало російськими снарядами на дрібні шматочки і потім ті шматочки треба було збирати і відправляти мамам ціна якось зовсім інакше виглядає.

Я сподіваюся, Володимир Зеленський, мій Верховний Головнокомандувач, якому я, звісно ж, підпорядковуюсь, просто помиляється у певних речах.

І я хочу через ваш інформаційний ресурс запросити його проїхатися разом зі мною по передку. Я показав би йому багато-багато речей. Розказав би, що відбувалося на фронті останні 5 років. Від бою під Слов’янськом у квітні 2014-го. Від того, коли до Слов’янська пацанята поїхали з Майдану а їм там розрізали животи, набили камінням і вкинули у річку. Я би хотів, аби він побачив катівню в Авдіївці такою, як побачили її ми, коли звільнили це місто у липні 2014-го. Я би хотів, щоб він усвідомив, про яку саме ціну говорить. Чи він вважає, що це не вартує помсти? Чи він враховує у своєму розумінні “миру за будь-яку ціну” отих страчених людей? Наших, українських людей!

А думка вати і охлосу мене геть не цікавить. Бо ця держава не належить бидломасі.

Ця держава належить Воїнам, які за цю державу гинуть щодня, вже протягом більше п’яти років. Вона належить всім, хто, у тій чи іншій мірі, стоїть на її захисті (військовим, добровольцям, правоохоронцям, волонтерам, підприємцям, журналістам, сім’ям обронців держави тощо). Це наша держава! І ми її ніяким зайдам не віддамо.

Якщо буде нагода зустрітися з ним я це скажу йому в очі.

 

— Ви намагаєтеся зараз із ним зустрітися?

Так. Я вже пару меседжів зробив, але він щось мовчить. Можливо до нього вони не дійшли. Він людина зайнята…

Але, якщо ця зустріч і не відбудеться нічого страшного. Просто треба щоб він зрозумів одну істину: українців не можна принижувати. Українці, після сімсотрічного колоніального рабства, можливо, поки не до кінця навчилися будувати державу. Але повстання робити ми навчилися дуже добре і знімати тих всіх “орлів”, які намагаються паразитувати на поті та крові українців. Зеленський у своїй інавгураційній промові говорив, що готовий втратити рейтинги, популярність, посаду… Ні, він втратить життя. Висітиме на якомусь дереві на Хрещатику — якщо зрадить Україну і отих людей, які на Революції та війні загинули. І дуже важливо, щоб він це розумів.

А так у Зеленського є всі перспективи стати хорошим президентом і бойовим Верховним Головнокомандувачем.

Він може дати стимул до пришвидшення реформування Збройних Сил України та інших державних силових структур за найкращими світовими стандартами. І не тільки натівськими…

Він може об’єднати світове українство, що у стократ підвищить потенціал держави і відсіч російській агресії.

Він, навіть, може стати більшим українським націоналістом, ніж Ярош. Бо на цей час має набагато більше важелів впливу на розвиток української нації.

Він може дати свободу бізнесу, звільнивши підприємців від страшного тиску силовиків. Зробити так, що бізнес не будуть “шарахкати”, як “шарахкали” за попередніх президентів. В яку область я не приїздив скрізь підприємці казали: нас “кашники” “кошмарять” по повній програмі, менти, податкова…

За таких умов ми не можемо підняти економіку. Нам необхідне економічне зростання на не менше 7-9% на рік. Інакше ми рівня Польщі досягаємо хіба за 50 років. А зараз ми навіть до 3% не дотягуємо. То що 100 років Польщу наздоганятимемо? Це смішно!

 

— Тим більше, що на нас ніхто не чекатиме…

Ми будемо іти своїм шляхом. Національним. Українським. І тому треба вже готуватися до наступних президентських виборів.

 

— Підете на вибори?

Я серйозно розглядаю цей варіант. Піду сам, або підтримаю із задоволенням більш гідну людину.

Не покинувши війну, спробую написати декілька праць щодо мого бачення майбутнього України. Буду допомагати, найперше, українським націоналістам і патріотам, дати нову візію України, спираючись на найміцніший ідеологічний фундамент — спадок Тараса Шевченка, Миколи Міхновського, Дмитра Донцова, Євгена Коновальця, Степана Бандери, Василя Іванишина тощо.

Я спробую у найближчому майбутньому вплинути на те, щоб українці зберегли свою Державу і зробили націоналізм сучасним і перспективним. Це будуть мої особисті найважливіші завдання.

 

— Ви говорите про те, що український націоналізм треба зробити сучасним і перспективним. То яким він має бути — український націоналіст 21 сторіччя?

Це ідейна людина, яка іде вперед. Наступає, а не обороняється.

Нам треба говорити про візію України, про геополітичні вектори. В епоху глобалізації це найважливіше.

Найперше — ми маємо ворога. Цілу імперію, яка є геополітичним гравцем. Імперію, яка не дасть нам розвиватися як національній незалежній державі. Відповідно, ми маємо протиставлятися цьому ворогу на всіх театрах війни, яку він проти нас розв’язав.

І це не тільки війна як така. Це і культура, і інформаційний простір, і кіно, і безліч інших речей. Та сама наука, ті самі ракетні технології. Бо це ж Україна, наші Корольов, Ціолковський вивели Радянський Союз на передові позиції у цій сфері. І це розуміння треба спроектувати у тому українці, який має жити зараз і мусить насамперед думати про майбутнє. Бо український націоналіст — це людина, яка думає і діє в ім’я майбутнього, а не минулого.

Націоналіст — це людина, яка має чудово уявляти, що цей ворог є. І не тільки на сході, а й на заході, як би дивно це не звучало. Бо ж подивіться навіть на Євросоюз: на шовіністичну політику Польщі, імперіалістичну політику Угорщини у нас на Закарпатті…

 

— І таку політику Угорщина провадить лише щодо України чомусь.

Неправда. Вони і з румунами, зі словаками таке роблять. Угорці не корінна європейська нація. Вони свого часу прийшли із Сибіру. От вони тут і поводяться як москалі.

Хоча я з великою повагою ставлюся до угорців. Їздив нещодавно із зятем, донечкою і онуками по Закарпаттю, бачив тамтешні угорські села вони такі самі, як і ми. Тобто це все чисто політичні розклади, які нам заводять, часто за ті самі російські гроші. І я безумовно за те, щоб угорці знали угорську мову. Але я і за те, щоб угорці, які живуть в Україні, знали українську. От про що йдеться.

Без мови, без національної пам’яті ми національну державу не побудуємо. А без національної держави матимемо лише умовну державність, яка буде підпорядкована або москалям, або угорцям, або полякам, або американцям…

Хоч я вважаю, що Америка для нас зараз — стратегічний союзник. І нам у жодному разі не можна з ними сваритися. І, до речі, не так аж обов’язково вступати до НАТО, щоб Америку мати союзником.

 

— Але бажано? Чи вважаєте, вступ до НАТО нам не потрібен взагалі?

Зеленський правий, коли у своєму виступі на інавгурації сказав, що Європа має бути у голові. Так само і НАТО. Є абсолютно позитивні речі якщо не помиляюсь, це називається “оборонний бюлетень”, де розписано, як впроваджувати стандарти НАТО в армію, поліцію, в інші силові структури. І на жаль, крайні роки ми його виконували всього на 48% чомусь. При повному сприянні з боку НАТО. То, мабуть, це все ж таки від нашої ментальності залежить, а не від НАТО.

НАТО має бути нашим союзником.

Свобода, гідність це ті спільні знаменники, де ми можемо з НАТО об’єднуватися.

 

— Та й спільний ворог, зрештою.

Так точно. Але при цьому не варто розраховувати на НАТО як на сторону, що буде за нас вступати у війну. Вони це наголошували постійно і скрізь. Навіть зараз. Світ не готовий воювати за Україну з Росією, другою за ядерним потенціалом державою у світі. Це ефемерність. Це лиш наші люди хочуть себе у цьому переконати за повного сприяння влади.

Це ж як класно: нічого самим робити не треба, за тебе все зроблять “варяги”… Зона комфорту.

Національна ідея не може базуватися лише на якихось зовнішньополітичних векторах. Національна ідея — це завжди опора на власні сили. Це побудова власної української держави. І тоді ми обираємо тих союзників, які нам потрібні.

Бо ж, власне, що таке НАТО? Це насамперед США. І якщо ми укладемо з ними договір про військову співпрацю і вони вступлять у війну тоді весь НАТО вступає у війну. Якщо на Україну напали і у нас є така домовленість, з однією країною. З Канадою підписати такий договір, з Іспанією, країнами Балтії… Ось так і можна вибудувати спільну систему колективної безпеки із заходом.

А змінять вони свою думку, побачать, що їм вигідно мати такого потужного союзника як Україна, запросять нас до Північноатлантичного Альянсу тоді підемо.

А то виглядає так, наче ми ходимо і канючимо: “Ну візьміть нас у НАТО”. А нам у відповідь: “Ідіть до біса! Нащо ви нам потрібні? Ми не збираємося через вас класти своїх солдатів!”.

І це правильно. Я б на їхньому місці робив те саме. У світі поважають і рахуються тільки із сильними.

 

— Можливо, нам там не раді через те, що ми ніяк не виборсаємося із залишків радянської системи, які у нас скрізь, зокрема і в армії лишилися?

Не тільки у цьому справа. Росія набагато потужніший за нас гравець. Бо то імперія. А ми ще не стали національною державою. От із Польщею вони готові грати. Але навіть Польща вела прямі переговори із Трампом, щоби американці розмістили свої військові бази на території Польщі. Заплатили кілька мільярдів доларів. І тільки після того Трамп як верховний головнокомандувач дав добро. Оце прагматичний підхід, прагматична політика.

А “Північний потік-2” хіба не підтвердження цієї політики? Німеччина також є одним із ключових гравців і у НАТО, і в ЄС. Нас окуповують, у нас забирають Крим. А Німеччині — “по барабану”. Вони з Росією і далі торгують нафтою, газом, чим завгодно… Оце і є їхня національна стратегія?

Знов-таки, я не звинувачую Німеччину. У них свої інтереси. У нас свої.

І якщо говорити про нашу візію нам треба думати про те, як поляків зробити нашими реальними союзниками. Як нам вибудувати балто-чорноморський союз із Литвою, Латвією, Естонією. Як Білорусь вивести із зони впливу Росії… Оце на перспективу.

Як розвалити Росію — це теж тема для українського націоналіста. Бо там ціла купа деструктивних чинників, які можуть нам допомогти її розвалити. Але хіба у нас Служба зовнішньої розвідки чи Головне управління розвідки Генерального штабу діє за планом розвалу Росії? Ні. Ми захищаємося. Ми постійно стоїмо як “тєрпіли” і чекаємо: а хто там прийде і порядок наведе?

 

— На які саме чинники ви б давили найперше, щоб розвалити Росію?

Релігійний і етнічний. Це два найголовніших чинники у розвалі всіх імперій за всю історію.

 

— Під релігійним що саме маєте на увазі?

Мусульманство. Це головний чинник, який має знищити Росію за релігійною ознакою.

 

— А етнічний? Грати на настроях “хватит кормить Москву”?

І це теж. Хоча це навіть не етнічний, а більше соціальний чинник. Сибір, Іркутська або Челябінська область, будь-яка інша можуть ці питання порушувати. Але те, що південь Сибіру Росії вже потроху захоплюють китайці це ж факт. То чому нам не підіграти цим речам?

Вони отримують шалені ресурси від Сибіру. Сибір дійсно годує Росію, бо саме там сконцентровано найбільші поклади нафти, газу, золота, діамантів… Уявіть собі, що за одну ніч будуть перекриті всі газо- та нафтопроводи, що йдуть на Європу. Це кінець. РФ втрачає свій імідж держави сировинного донора для Європи і все, край.

А ми ж маємо кілька мільйонів українців там! Ханти-Мансійський округ при Союзі ще називали “татаро-хохляцьким”, бо переважно населяли його татари з Казані і “хохли” з України. Одне Івано-Франківське управління бурових робіт скільки наших людей туди відправило. Наші кадри там — скрізь. І за нормальної діяльності наших спецслужб ми б усі процеси з ліквідації головної загрози для української державності могли б швидко і якісно реалізувати.

А якщо цього не робити, то так і буде кремлівська кліка ставитися до нас як до “несостоявшегося государства”, як Путін каже…

І це образливо. Бо маємо все для того, аби діяти.

 

— Крім хіба що бажання?

Бажання раз. І друге оця малоросійська хохляцька позиція всередині держави, на яку страждають наші лідери. Вони торгують із Росією. Вони серіали “Свати” разом знімають абсолютно дебільні, до речі.

Це, до слова, теж дуже важливий фактор. Вважаю, що “95 квартал” — один із творців окупації Криму і Донбасу, яка відбулася у 2014 році. Бо саме вони своїми передачами, постійним приниженням України, яке до 2014 року відбувалися, і формували через “Інтер”, “1+1” інші ЗМІ свідомість отієї вати, яка кричала: “Путін, прійді!”. Завдяки своїй популярності саме вони це робили.

 

— Висміюючи українців?

Звісно. Бо українець мало звучати гордо. А вони кого продукували? Хохла-малороса.

Саме це ментально підготувало ґрунт для того, що відбувається зараз. І Володимир Зеленський, як керівник “95 кварталу”, безпосередньо відповідальний за ту поразку. Бо анексія Криму і окупація частини Донбасу це поразка безумовна. І це він, саме він завів російські війська, саме він — один із тих, хто підготував окупацію. Це факт. Хай навіть робив він це неусвідомленно.

Тепер, звісно, президент Зеленський може виправитись і стати історичною постаттю, справжнім будівничим Української Національної Держави. І якщо він поставить перед собою таке завдання, йому буде на кого спертися.

 

— Ще до другого туру виборів у команді Зеленського говорили про винесення “за дужки” мови, віри. І ми ж вже бачимо певні кроки у цьому напрямку — хай навіть і не з боку нової влади, але вони є. Якщо спроба реваншу, скасування здобутків, які має Україна, таки відбудеться — що робитимуть українські націоналісти?

Протиставлятися всіма доступними силами і засобами, безумовно, якщо спроби реваншу будуть. Повторюся: якщо президент України зраджуватиме національні інтереси — буде повстання. І при цьому вже ніхто не буде бігти з “коктейлями Молотова”, бруківкою тощо. Всього вистачає. І структури є.

При тому, це не буде націоналістичне повстання. Це буде повстання українців-патріотів, які масово присутні як серед цивільних активістів, так і в ЗСУ, СБУ, МВС. Ці всі люди вирішать все швидко і якісно…

Але мені дуже хотілося б, щоб до цього не дійшло. Нам досить крові, досить повстань. Не треба того. Ми ж відповідальні, вільні люди. Озброєні вільні люди. Ми – козаки. Тому, ми знаємо ціну крові – і своєї, і ворожої. І знаємо, що наша Держава — є абсолютною цінністю, яку не маємо права втратити.

Якщо ж Зеленський обстоюватиме національні інтереси — ми будемо на його боці. І він навіть не уявляє, які надійні союзники для нього будуть. Тоді ми зможемо реально змінювати не тільки Україну, а й цілий світ.

 

— У вас немає якогось розчарування? У народі загалом, можливо — після того, як відбувалися ці вибори?

Ні. Яке розчарування? Його у принципі не може бути. Я ж націоналіст. А націоналісти не розчаровуються. Це все описувалося у працях наших ідеологів давно. Річ у тім, що завжди є ті, хто веде і ті, кого ведуть. У будь-якій державі світу. Тих, що ведуть, як правило, до 10%. У нас більше.

Ми ще маємо перспективу неабияку. Тих, хто готовий жертовно боротись за цю державу їх набагато більше, ніж ті 25%, які голосували за Порошенка.

Найголовніше із завдань — об’єднати дійсних патріотів. І тих, хто голосував за Порошенка. І тих, хто підтримав Зеленського (повірте, серед його виборців патріотів чимало). А для цього нам потрібен головний державотворчий чинник. Думаю, що у найближчій перспективі можна буде зайнятися його творенням. На мій погляд, ним на цьому історичному етапі може стати своєрідний національний орден державників, який міг би об’єднати людей із різних середовищ, головною цінністю для яких є Національна Держава.

 

— Давайте повернемося до війни. Розкажіть про Українську добровольчу армію. Чим вона зараз займається? Як задіяна у наближенні перемоги на Донбасі?

УДА живе і діє. На Покрову торік ми вивели два батальйони із зони ООС, це правда. Я обіцяв це керівництву держави і я це зробив. Вдячний президенту Порошенку за 27 державних нагород, які отримали мої хлопці і не тільки комбати, а й командири розрахунків СПГ і ПТРК, снайпери, розвідники тощо… Я дійсно вдячний за це. Ми тоді з Порошенком переговорили знову щодо мого законопроект про УДА, інші важливі, як на мене, речі. Але, на жаль, наші домовленості до кінця його каденції не були реалізовані.

 

 

— Ви ж домагалися не один рік обговорення цього законопроекту, яким передбачається створення дієвої територіальної оборони?

Так. І менше ніж за тиждень до виборів, здається, з понеділка на вівторок ми мали зустріч із президентом Порошенком, Головою Верховної Ради Андрієм Парубієм і першим заступником секретаря РНБО, генерал-майором Сергієм Кривоносом. Обговорили ці питання, можливість введення підрозділів УДА до резерву Сил спеціальних операцій.

Поки що просувань немає. Я розумію: межичасся. Влади в державі поки як такої нема і воно все зависло.

 

— Як оцінюєте формулювання, що, щоб припинити війну — треба “просто перестати стріляти”?

Петро Порошенко на одній з міжнародних нарад дуже правильно сформулював: якщо українці перестануть стріляти — ми втратимо державу. Бо ж ми стріляємо не заради того, аби стріляти. Ми боронимо нашу державу. Якщо ж ми припинимо вогонь, як це зараз пропонується, стріляти будуть у мене у Кам’янському. Через рік. А ще за деякий час російські танки будуть у Києві.

Таке вже було в історії України не раз. Починаючи від монголо-татарської навали. Але ми їм не дамо цього зробити у жодному разі. Бо ми морально готові до смерті. А чи готовий до смерті Зеленський? Його команда, Богдан та інші? Хто з них готовий?

А ми готові. Звісно, не хотілося б. Я хотів би до 102 років дожити разом із дружиною і померти в один день. Ми з нею так домовилися. А там як Бог дасть.

 

— Повернімося до УДА. Восени ви вивели два бойові батальйони — і..?

І далі ми займаємося багатьма-багатьма справами. Не про все можу говорити. Ми допомагаємо СБУ у вирішенні окремих питань як у нашому тилу, так і за лінією фронту. Коли є необхідність, можемо послати свої мінометні розрахунки, снайперів, висококваліфікованих спеціалістів УДА на передок, де вони відпрацьовують поставлені бойові завдання. Це триває, звісно ж, і зараз. І комбати, комбриги, командири рот у ЗСУ дуже задоволені діяльністю наших хлопців. Бо вони вже купу підтверджених ліквідацій мають. І купу орденів. А от УБД ніхто з них не має. Працюємо у цьому напрямку.

Крім того, наш навчальний центр працює дуже активно. Сотні людей з усієї України через нього проходять. І, що мене найбільше тішить, до нас приїздить багато молоді. Останнього разу було 70 підлітків 14-16 років із Донеччини. Такі задоволені роз’їздилися, ви собі не уявляєте.

І це неймовірно спостерігати, як вони скандують “Слава Україні! Героям слава!” і кайфують від того. І це Донецька область. Це — перелом свідомості. Так держава і будується. Вони стріляють, проходять тактику, альпіністську підготовку. Їм цікаво, весело. І це круто.

Я знаю, мене почнуть звинувачувати: як? Дітей до війни? Дітям зброю? О, Боже!.. Але без мілітаризації свідомості нашого населення під час війни ми приречені. Весь світ так готує людей. Треба чітко усвідомлювати, що у цьому грішному світі повного миру не буде ніколи. Ніколи! Буде протистояння систем, ідей, релігій, чого завгодно. І чим більше українці підготуються до війни — тим менше шансів, що ця війна у нас буде.

Хочеш миру готуйся до війни. Тому ми будемо готувати нашу молодь, вчити наших дітей боронити себе, своїх близьких, свої родини і свою державу. Без цього — не виживемо.

 

— Крім дітей, хто ще проходить навчання у вашому центрі?

З усієї України люди цілими взводами приїздять. Готуємо. Наш навчальний центр продукує хороші кадри. До того ж ми ще й зосереджуємося на спеціальній підготовці, не готуємо просто піхоту, а групи спецпризначення, мінометників, операторів ПТРК, СПГшників… Величезний обсяг роботи, потрібної насамперед ЗСУ. Саме тому для мене так важливо ввести УДА у державну структуру.

Мені не потрібно це як особистості ніколи не шукав піару. Мені це потрібно як націоналісту. Щоб я розумів: за будь-якого президента, за будь-яких зовнішніх факторів, за будь-яких розкладів ми — у всеозброєнні. І готові зустріти ворога і зробити те, що належить. І що нас не тисячі людей, які воюють, навчають. Нас сотні тисяч і мільйони. Бо це ж готується ціле середовище через таку систему. А якщо підключити ТСО кількість людей, які захищатимуть Україну від внутрішніх і зовнішніх ворогів, зросте ще більше.

Крім того, ми продовжуємо розбудовувати територіальні загони. Без фінансового ресурсу це доволі важко, але справа поволі просувається. Наші структурні підрозділи є вже у більшості областей. При цьому ми не влазимо у партійну політику. Ми за державу. Нам не байдуже, що з нею буде. Мої побратими голосували і за Зеленського, і за Порошенка, і за Тимошенко за кого завгодно. Тут воля повна. Але при тому я знаю, що кожен з них своєю кров’ю голосує за Україну. Це факт.

 

— П`ять років триває війна. Якщо відкинути всі ці розмови про примирення і тому подібне — як гадаєте, далеко нам ще до її завершення?

Примирення з ким? Примирятися з тими, хто розрізав животи нашим людям? Якось не випадає! Із ґвалтівниками, які ґвалтували наших дівчат? Теж не випадає. Давайте ще з Гітлером або зі Сталіним примиримося! Чому ні? Тим більше що нацисти і сталіністи давно ж були!

Примирятися з людьми, які піднімають триколори і кричать “Слава Путіну”? Який сенс? Це вороги. З ними треба не примирятися, їх треба знищувати. Ми — або вони. Перемога — або смерть. Інших варіантів нема. Інше — то облуда.

За яку свідомість збирається воювати Зеленський? За свідомість тих, хто захоплював БМДшки у 25-й десантній бригаді і не пускали наших хлопців, щоб вони виконували свої завдання? Чи тих, що приїхали і під Волновахою розстріляли наших хлопців із 51-ї бригади, які до такого були геть не готові? З ними примирятися?! Ті пацани на блокпосту під Волновахою теж думали: ми ж примирятися приїхали, ми ж не вороги. І їх поклали. Всіх.

Або як я їхав у травні 2014-го на “Луну” під Ізюмом із Муженком знайомитися там тоді командний центр був, база. Їхали колоною. А до “Правого сектора” тоді загострена увага була. І далеко не позитивне ставлення. Війни тоді ж іще як такою не було тільки під Слов’янськом на той час відвоювали, Червоноармійськ взяли… І от зупиняє нас блокпост наш, ЗСУшний. Мені пацани з машини виходити заборонили, щоб не завалили. От я і сиджу в машині… Пару годин тримали нас ЗСУшники. Пару “бех” вигнали вже, гармати на нас націлили. Ну, все, думаю, зараз буде повний атас. Свої ж завалять. І тут підходить до машини підполковник, командир цього блокпосту з 93 бригади. Сам із Кропивницького родом. Бачить мене: “Дмытро! Я ж за Вас голосовал! Да что ж вы не сказали, что это вы!”… Пообнімалися, пофотографувалися, поговорили дуже добре і поїхали ми далі. Пару днів потому приїжджаю я у 93-ю бригаду. А мені кажуть, що в цього підполковника снаряд танковий влучив. Від нього самі чоботи лишилися, розумієте?! Самі чоботи… Вони термобарами (різновид запалювальної зброї. Ред.) херачили по наметах. Багато пацанів загинуло тоді. “Бехи” попалили…

Як ми, українці, з таким можемо примиритися?

 

— Будемо сподіватися, що то просто слова. Що новообраний президент просто не розуміє до кінця поки, про що говорить.

То хай налагодить систему спілкування із хлопцями, які були і є на війні. Бо їм належить держава, ще раз повторюю. Їм, а не бидломасі, яка не хотіла, не хоче і не буде ніколи за Україну воювати.

А ми будемо. І що б не знадобилося зробити для існування держави ми це зробимо. Не маю в тому ані найменшого сумніву!

 

 

 

 

10 каментарыяў

  1. Siarhiej кажа:

    У Зе маглі быць два накірункі: умацоўваць канкурэнтаздольнасць Украіны – падаткі, дарогі, адукацыя, тэхналогіі … ці засярэдзіцца на ўмацавання сваёй улады – большасць у Раде, сваі суддзі і пракуроры … Здаецца ён выбраў другі варыянт. Навошта датэрмінова мяняць Раду? Выігрыш 2-3 месяца, але стварае хаос, адцягвае ўвагу ад рэальных праблем эканомікі, вайны і карупцыі.
    Нацбанк Украіны прадае еўрааблігацыі з даходам 6,75% гадавых і ў гэты час забараняе замежнікам адкрываць банкаўскія рахункі ў валюце ці ў грыўнах. Хіба гэта не дурасць?
    Розная сволач вяртаецца ва Украіну, актывізаваліся кернасы, труханавы, рабіновічы, нападаюць як шакалы на параненага буйвала, дураць мазгі электарату.
    А пра пагрозу нашага аншлюсу …

  2. МакКормiк кажа:

    Безумоўна нас цiкавiць, што адбываецца і можа быць у бліжэйшы час ва Украіне, але галоўнае што адбываецца i можа адбыцца у бліжэйшы час на Беларусi. А на Беларусi ў бліжэйшы час можа адбыцца сапраўдная дзяржаўная катастрофа i страта суверэнiтэта. Цяпер усё больш i больш пацьвярджаюцца дадзеныя, што закулiсай памiж пуцiнскiм рэжымам i рэжымам лукашэнкi рыхтуецца апошнiм дзяржаўная здрада супраць Беларусi. Поўным ходам рыхтуюцца адпаведныя пагадненнi па ўвядзенню “адзiнай валюты”, хутчэй за ўсё расейскага рубля, так званай “адзiнай пракуратуры”, агульнага парламента, агульнай мяжы i т.п. i магчыма таксама прыняцця т.з. “канстытуцыйнага акта” як фiнальнага акта гэтай дзяржаўнай здрады. Цiкава што ў гэтым удзельнiчае ўсё вышэйшае палiтычнае кiраўнiцтва РБ (у так званых перамовах i ўзгадненнях), за гэтым спакойненька назiрае Вярхоўны, Канстытуцыйны Суды, Ген.пракуратура, КДБ, КДБ дакладнее нават не назiрае а выглядае забясьпечвае. I вось што ў такiх умовах рабiць беларускаму народу гэта асноўнае пытанне. Бо нажаль такая нахабная антыдзяржаўная змова не пакiдае беларусам нiякага iншага выйсця як жорсткага i крывавага адказа i адчаянага супрацiўлення.

    • валянцин кажа:

      адказ ёсьць у прыведзеным рэдакцыяй артыкуле – народу трэба мацаваць и рэкламаваць беларуских нацыяналистау як лепшую частку народу. а нацыяналисты ведаюць што рабиць апрыёры !

    • Мандарын кажа:

      I вось што ў такiх умовах рабiць беларускаму народу гэта асноўнае пытанне.

      Как что? Сушить сухари. ВАс же в путинской России всех постепенно пересажают, спадары.:)) Во главе с Островским. Змаганне продолжите на нарах.

      • МакКормiк кажа:

        Закалебуцца iржавую трубу рамантаваць.

        “у нас в Беларуси наши отморозки, — пусть их немного, 2-3%, но они самые активные, самые отмороженные. Пусть их будет 10 тысяч. Они готовы развернуть “национально-освободительную” войну. Вы думаете, им нечем воевать? Им завтра же привезут оружие, из Украины, из Прибалтики, из Польши. Начнутся взрывы…”

  3. Рэдакцыя кажа:

    Вось ужо і Аляксей Арэстовіч адкрыта пачаў казаць пра прыкметы дзяржаўнай здрады з боку Зяленскага –

    https://www.youtube.com/watch?v=s4dn7yjOSp4

  4. Павел Біч кажа:

    Быў на могілках у Лагойску. Наведваў магілу прадзеда. Сустракаў магілы нейкіх Ярашаў.

  5. мінак кажа:

    Па вялікаму рахунку сёння ніхто з постсавецкіх рэспублік не мае шанцаў у сусветнай эканамічна–фінансавай пірамідзе заняць месца сярод трыдцаткі лідэраў, якія і здымаюць прыбыткі з краін трэцяга сьвету. Так-сяк будуць выплываць краіны з багатымі радовішчамі карысных выкапняў (Азербайджан, Казахстан, іншыя …станы.) Астатнія, у тым ліку і Расея, будуць стагніраваць і апускацца да посткаланіяльнага статуса. Расея прадала ў арэнду вялізарныя тэрыторыі ў Сібіры, дзе кітайцы выразалі лес, у выніку катастрафічныя навадненія. У Расеі ”гайдачубы” не здольныя думаць і дзейнічаць стратэгічна на карысьць свайго народа і ппостсавецкай прасторы. Уладу ўзялі агенты Захада.
    Савецкі Саюз выплываў за кошт тэрыторыі, запасаў выкапняў і самае галоўнае планавага вядзенне гаспадаркі, і з вялікімі складанасьцямі заховываў парытэт з Захадам.
    Сёння ж невялікія дзяржаўныя сродкі праядаюцца тутэйшымі буржуінамі, марнуюцца на непатрэбныя відовішчы… Нацыянальная Ідэя не бярэцца на ўзбраення. Разумныя патрыёты адсунуты ў бок…

  6. мінак кажа:

    ”…Вы думаете, им нечем воевать? Им завтра же привезут оружие, из Украины, из Прибалтики, из Польши. Начнутся взрывы…”

    Для азіопаў ”вайна — мать родна!” Ардынскі народ выключна ваяўнічы, амбітны, мае гераічную ментальнасьць і хворы на алкагаль і таму прапівае ўсе свае дасягненні і перамогі! Нават тутэйшы рускамоўны паэта з бакенбардамі а-ля–Гальцаў, прызнаў пабываўшы ў Расеі, што расіяне ўсе хворыя на мілітарызм.
    Для расіян і для расейскай улады страшней ўсяго не выбухі і збройны супраціў, а тутэйшая мова, еўрапейская ментальнасьць, еўрапейскія паводзіны і культура, еўрапейскі характар тутэйшых. На працягу больш чым 200 год расейская ўлада вынішчала і вынішчае нашу еўрапейскасьць. Калі б наша моладзь загаварыла па–беларуску, то ўсе імперскія намаганні выйшлі б у пшык!

  7. ліцьвін кажа:

    Інтэрв’ю занадта вялікае, чытаць і разьбірацца няма часу. Калі ў двух словах, то тыя хто кіруе працэсам, як з аднаго боку, так і з другога боку выдатна разумеюць, як можна разруляваць сытуацыю і найсьці згоду! Але ім, гэтым уладным бакам — гэта непатрэбна! Галоўная мэта гэтых вайнушак зьнішчыць салідарнасьць былых савецкіх людзей, стравіць іх між сабой, каб яны забыліся пра той час калі яны жылі ў адной дзяржаве і былі братамі.

    “Калі вы карыстаецеся слоўнікам (паняткамі) , што падсунулі вам вашы недругі, карыстаецеся хлуслівымі вызначэннямі і бессэнсоўнымі тэрмінамі, усё, што вы будзеце пісаць, казаць, і рабіць, так ці інакш будзе працаваць супраць вас. Вярніце паняткам сэнс — і вы ўбачыце тое, што перасталі бачыць! Так калі вы замест вызначэння: ‘’спекулянт’’ ці ‘’злодзей’’, будзеце працягваць выкарыстовываць навязанымі вам хлуслівымі сімулякрамі: ‘’алігарх’’, ‘’бізьнесмен’’ і ‘’прадпрымальнік’’, нічога не зьменіцца ў рэчаіснасьці! Большасьць ‘’бізьнесменаў’’ і ‘’алігархаў’’, прыкладна 90% займаюцца элементарнай спекуляцыяй ( купляюць за тры, прадаюць за пяць.) Калі ўсе людзі перастануць гэтых быдлё назваць ‘’бізнесменамі’’ і’’ алігархамі’’ і пачнуць называць іх сапраўднымі вызначэннямі – злодзей, спекулянт, барыга – вось тады адбудзецца перамена не толькі ў галовах, але і ў рэчаіснасьці.

Пакінуць каментар

  • Старонкі

  • Катэгорыі

  • Апошнія запісы

  • Архівы